– Ще в 1968 році мого дідуся після закінченню технікуму відправляли на роботу в одне із запропонованих містечок – у Тернопіль або у Черкаси. Місто Черкаси тоді мало багато підприємств та, як підмітив тоді мій дідусь, рівні вулички. Саме тому він і обрав його. Я вдячна йому за такий вибір, адже саме тому виросла тут.
Це місто не є наскільки популярним серед туристів як Київ чи Львів, воно не має такої великої кількісті студентів, як Харків. Але це місто є гостинним, воно може похизуватися трьома чудовими парками, невеличкими затишними сквериками, прохолодними фонтанами та набережною. Я мрію, як колись у дитинстві, сісти на «чортове» колесо, піднятися високо – і побачити своє місто, як на долоні. І знати, що воно живе і постійно вдосконалюється!
Кожен житель міста може стати «Обличчям Черкас»
«Обличчя Черкас» – історії звичайних людей, яких ми зустрічаємо на вулицях міста. Це не політики, які розігрують вистави перед камерами, не бізнесмени, які заробили ще один мільйон, не зірки, зі своєю нарцистичною хворобою. Вже другий місяць «Прочерк» пише про пересічних людей, у кожного з яких – своя історія, свої захоплення, емоції та мрії… Але, шановні читачі! Редакція інтернет-видання запрошує і Вас узяти участь у фотопроекті «Обличчя Черкас». І запропонувати фотографії та історії про себе, друзів, рідних чи знайомих.
Для участі у проекті потрібно:
надіслати розповідь про людину, яку Ви хочете бачити обличчям Черкас (орієнтовна кількість знаків 500–2000);
додати фотографію героя (портретне);
у листі зазначити своє прізвище, ім’я та контактний телефон, за яким із Вами можна зв’язатися.
Текстовий файл та цифрове фото надсилати за адресою Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду .
Надіслані Вами герої та їхні портрети розміщуватимуться у рубриці «Обличчя Черкас» інтернет-ресурсу «ПРОЧЕРК» (http://procherk.info/faces).
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису