Триває гостра дискусія, викликана заявою про відставку секретаря Черкаської міськради Ярослава Нищика та його виходом із депутатського корпусу і з партії ВО «Свобода».
Черкаська свободівська команда у День вишиванки
Свою позицію Ярослав Нищик пояснив несприйняттям політики, яку «Свобода» проводить у Черкасах. Дещо раніше видання «Провінція» звинуватило заступника міського голови Черкас Юрія Ботнара у сприянні своєму батькові, атовцю Андрію Ботнару, в отриманні квартири, що перебуває в міській комунальній власності.
Коментуючи допис Ярослава Нищика, депутат міськради від ПВД Володимир Гриценко розкритикував Юрія і Андрія Ботнарів, обізвавши їх «пройдисвітами».
Це викликало різку реакцію Андрія Ботнара, котрий назвав «історію з квартирою» вигадкою. За його словами, якісь шахраї хотіли її незаконно приватизувати, а свободівська команда не дала це зробити.
«І це уже квартирна мафія, що роками мутить, продає, собі коханим, діткам власним, водіям, знов же своїм, оформляють по-тихому і за щитані дні! – написав Андрій Ботнар на своїй сторінці у фейсбуці. – Таку інформацію мені видають люди, що живуть у будинках з такими квартирами. Коли я запитую, чому не звертаєтесь до АТОвців Черкас, відповідь печальна! Вони у цих шахраїв на підтанцьовці! Отже, за шість років війни у Черкасах було реалізовано сотні комунальної власності квартир, і, звісно, ж щасливими володарями виявились отнюдь не воїни-інваліди із черги! Коли мені повідомили про наміри шахраїв замутить чергову квартиру, я як працівник департаменту стоячи на черзі на житло, просто написав заяву надати мені у тимчасову (оренду)!!! саме цю квартиру!»
Схожі речі Андрій Ботнар написав і в коментарі до слів Володимира Гриценка, причому все це було висловлено у дуже різкій формі.
Згодом суперечка ще більше загострилася, настільки, що сторони стали сприймати слова опонента як погрози.
Аналогічна розмова із Андрієм Ботнаром у фейсбуці відбулася й у Ярослава Нищика.
Коментарі
Але не так сталося, як гадалося і в результаті, нові друзяки кинули, як тоді казали, на бабки нашого «підприємця», а тут ще й теща (гол. бух. нафтопереробної фірми в Росії) – гроші давай за бензин, а грошей нема. Що робити нашому герою афганцю, відміннику бойової та політичної підготовки, кандидату в члени КПРС ? Правильно – упасти на дно і порвати з дружиною і з її родиною.
Чемодан, вокзал, Молдова!
Стрічка RSS коментарів цього запису