«Я візьму цього Міккі Мауса». «Хочу собаку». «А я – ось цю пандочку, буду з нею спати».

У Гуманітарний центр ЧМР миттю стало гамірно. Адже за допомогою до нас прийшла чималенька родина переселенців.

Ірина Петрівна з чоловіком виховують дев’ятьох дітей: троє рідних онуків, решта – прийомні. Найменшому – 6 років, найстаршій – 16. Їхній будинок сімейного типу переїхав з Марганця на Дніпропетровщині.

295971799_150290760943781_5599810413909636670_n

«Довго не зважувалися евакуйовуватися, – пояснює Ірина Петрівна. Але коли сусідній Нікополь рашисти жорстоко обстріляли, вирішили рятувати дітей».

На запитання: «Як дають раду такій кількісті дітлахів, та ще й в непростий воєнний час?» відповідають, не задумуючись: «Просто любити і приймати їх такими, як вони є».

І діти, і їхні прийомні батьки – віруючі. Щодня гуртом моляться за перемогу України та наших воїнів. А в тому, що сили добра переможуть темряву у цій війні, ні на хвильку не сумніваються.

Нині родина мешкає в одному з санаторіїв Черкас. Та мріють про власний будинок.

Друзі, якщо можете допомогти їм з житлом, продуктами чи іншим, телефонуйте мамі – Ірині Петрівні.

Її номер: 0956909866.

Адже чужих дітей не буває!

реклама

Інші матеріали по темі:


Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100