Нежданно-негадано, раптово... в середині квітня у Черкаси прийшла Весна. Черкащани раділи Весні. Раділи сонечку, співу птахів... Черкащанки вбралися у весняні наряди і радували очі Черкащанам. Черкащани любили своє місто і хотіли щоб воно було найкращим у світі але один Черкасець, залучившись підтримкою спеціалістів і екологів, дуже хотів позрізати ненависні йому і так потрібні його доку дерева у центрі Черкас. Озброївшись сокирою він потайки приїхав і тільки замахнувся на "все це уродство", як дерева почали плакати і просити їх не рубати. Навіть листи Черкасьцю понаписували, мол памятаєш казочку, коли просили Оленку "не пий водичку - козликом станеш"... так само і тут, не рубай дерева, бо ... кінець казочки скоро придумають...
Образився Черкасець на Черкащан і на дерева та й поїхав додому, у ліс, писати свою казочку.
А тим часом, у сусідньому з деревами кабінеті почули плач дерев і вирішили їм допомогти. Черкащани вирішили показати Черкасьцю як сильно вони люблять своє місто і вранці ж наступного дня створили відкриту групу Черкащан у місцевому народному віче. І владні і опозиційні Черкащани стали ще опозиційнішими до Черкасьця і цілий день розказували йому своє фе і сперечалися між собою хто більше з них опозиційний. Дехто з Черкащан не захотів брати участі у помсті Черкасьцю і покинув ряди віче. Декому на зміну поспішили інші Черкащани, а декому ще не знайшлося достойної заміни. В той же час і ряди... о... боже... вільних пошатнулися від того, як сильно Черкасьцю не подобається уродство. Але скільки ноточці не витися, всеодно скоро приходить фінал. Змінили Черкащани лічильну варту Черкасьця і підібралися дуже близько до найкрепшого його бастіону... взяли в облогу...і фінальним змахом руки розгромили колись неприступну фортецю, залишивши Черкасьцю лише 19 вірних бійців у підмогу.
Але бійці Черкасьця не здаються і шукатимуть допомоги і підтримки у столиці, а також серед місцевих силачів. в той же час і сам Черкасець не підкоряється волі Черкащан і вирішив трохи пограти мязами і час потягти.
А Черкащани вчергове нагадують Черкасьцю, що "немає нічого вічного", а достойників і серед Черкащан вистачає.
Так яка ж мораль цієї казки? Чим все це закінчиться? Очевидним є той факт, що Черкасець не підпише папери, а у Черкащан не вистачить 40 рук щоб подолати вето.
Чи залишиться місто без голови?
Чи стане сьогодні звільнений Вліз-зліз першим заступником великого магістра у новому виконкомі казкової країни Че і керуватиме містом до найближчого волевиявлення?
Питання часу. відповідь буде згодом. Ну, і очевидним є той факт, що і опозиція і влада шукатиме свої власні шляхи для відступу, коли Черкасець все ж покаже свою міць у політичних маневрах... а він це вміє... ох як уміє...
Олександр Давиденко, колишній депутат Черкаської міської ради
