– «Серйозно» почав кататися на скейті півтора роки тому. Проте пробував опановувати цей вид спорту ще у восьмирічному віці. Я дивився «Новий канал» і «М1», бачив кліпи, де каталися на скейтах, але не знав, як це робиться. Незабаром випросив у батьків скейт і давай його «обкатувати». Через два місяці він зламався. А разом із ним я «закинув» цю справу. У 15 років вирішив знову спробувати. Відтоді я почав уже не просто кататися, а різні трюки виконувати. Найбільша травма, яку доводилося отримувати, – це падіння на спину з перил. А так нічого не шили, не бинтували. Люблю кататися на Соборній площі та біля готелю «Росава». Із решти місць, доступних і придатних для катання, скейтерів виганяють. Кажуть, що ми плитку ламаємо і громадський спокій порушуємо. Декілька разів їздив на скейті і в університет, але і там це не дуже люблять. Із нетерпінням чекаю 21 червня – Всесвітнього дня скейтбордінгу. Думаю, ми непогано відсвяткуємо. Загалом, кататися для мене – це отримувати масу адреналіну та задоволення. А тим паче, коли ти катаєшся пліч-о-пліч зі своїми друзями.
реклама
