9-10 березня у Черкаському драматичному театрі відбудеться наймасштабніша подія культурного життя міста – прем’єра третьої частини тетралогії Богдана Стельмаха «Тарас. Слова». Як йде підготовка в останні дні перед спектаклем, розповіли його безпосередні учасники.

Заслужений артист України Євген Нищук, який зіграє на черкаській сцені молодого Шевченка, вже відчуває на собі якісь містичні моменти. За час, що знаходиться в Черкасах, вже губив сумку з документами, телефони.

– Уже не зовсім розумію, що відбувається навколо. Я не те що, не в собі, але, як говорять деякі люди, трошки не в адекваті.

– Так, у  мене, до речі, з ним велика проблема, – підтверджує слова актора режисер постановки «Тарас. Слова» Сергій Проскурня. – Євген настільки емоційно працює на пробах (ми навіть слово «репетиція» намагаємося не вживати, тому що це – ніби повторення). У нас кожна проба – це проба. Я йому постійно кажу: «Що ти будеш робити через півгодини? Трошки зніми». А він мені відповідає: «Ти не знаєш мій потенціал!». Він дійсно людина-фестиваль. У цьому вони з Шевченком дуже схожі. Адже й справді схожі, – киває, сміючись, на Євгена режисер.

За словами Сергія Владиславовича, Євген – надзвичайно експресивний актор, вміє заполонити собою на сцені гігантський простір і, при цьому, не втрачає контакт із партнерами й не тягне простирадло на себе.

На відміну від головного актора, директор Черкаського драмтеатру Володимир Осипов почувається досить спокійно й стабільно.

– Минулого року мені було складно говорити на тему підготовки до прем’єри. Тоді була закладена значна матеріальна база. Цього року нам не потрібні значні грошові витрати: ми максимально використовуємо минулорічні декорації, костюми, реквізит. Тому я позитивно оцінюю ситуацію.

У цьогорічній виставі, як і обіцяв режисер, потроху з’являтиметься колір.

– Євген привіз із Києва (зі своїх скринь дістав) прекрасний кроливецький рушник, витканий яскраво-червоним кольором. Цей рушник у нас цілу історію проживає на сцені, – говорить автор постановки.

– Як символ нездійсненного шлюбу Шевченка, – додає Євген.

Головний актор задоволений тим, що матеріал вистави виявився надзвичайно природнім:

– Таких особистостей, як Тарас Шевченко, змальовують дещо таким собі пам’ятником. Я цього боюся, і мені приємно, що Сергій, як режисер, цього також боїться і від цього відходить.

Актор та режисер переконані, що Шевченко – це бренд Черкас, який працює на нього, і місто повинно працювати на нього.

Наостанок режисер не стримався і розкрив свій секрет: усі чотири частини тетралогії поставлять не в 2014 році, а восени 2013. На це він йде задля того, щоб подивитися на результат і мати до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка певний запас часу.

Нагадаємо, що Сергій Проскурня має намір поставити на черкаській сцені всі чотири частини тетралогії. Минулого року відбулася прем’єра четвертої частини «Тарас. Слава», цьогоріч – третьої. Таким чином, постановник рухається у зворотньому напрямку – від смерті до народження Шевченка.

Крім того, Сергій Владиславович разом із черкаським міським головою Сергієм Одаричем, який патронує постановку, вже розробляють міжнародний туристичний маршрут, який починатиметься із Черкас, заїжджатиме в Канів, Моринці та Кирилівку.

 

реклама