Черкаський гурт «Романтика» нещодавно випустив новий відеокліп на пісню «Сніг».

  

Два дні напружених зйомок, «прогулянка» в холодному тролейбусі і з’їдена пачка цукерок – такими моментами запам’ятався кліп і режисерові Даниїлові Вишемірському, і солістці гурту Юлії Черняєвій, і, певно, водієві тролейбуса… Бо пенсіонери на зупинках ніяк не могли второпати, чому в пустий транспорт не відчиняють двері…

– Водієм виявилась дуже привітна жінка, яка на кожен дубль (а їх було дуже багато) люб’язно відчиняла та зачиняла двері, – розповідає Юлія Черняєва. – Коли тролейбус наближався до зупинки, люди починали несамовито бігти до дверей, розраховуючи в нього сісти…

Ролі закоханих парочок в тролейбусі зіграли оператор Матвій Цимбал з дружиною Валерією та режисер Даніїл Вишемірський теж з дружиною Світланою. Матвій та його друг Павло Ткаченко, до речі, були ще й операторами (читачам «Прочерку» вони знайомі як автостопери Мет і Фенікс, про яких ми писали влітку).

– В епізоді, де закохані їли цукерки, довелось робити стільки дублів, що замість однієї цукерки з’їли цілу пачку, – розповідає Юлія.

Режисер Даниїл Вишемірський згадує, що через брак часу й досить холодну погоду працювати в тролейбусі було нелегко. А от перший день зйомок проходив у квартирі. Її взяли в оренду на добу. Усе світло було штучне, навіть схід сонця через жалюзі створений штучно. Бо в цей час надворі було вже темно. А загалом кліп знімали в 4-х місцях. Крім квартири й тролейбуса – ще в репетиційній студії під назвою «Рєпа» та в пабі «Контрабас». Монтували ж відзняте відео – цілий місяць.

Матвій Цимбал у коментарі «Прочерку» зізнається, що найскладнішим епізодом була зйомка в пабі «Контрабас» із застосуванням крана.

– На зйомках ми дуже багато жартували і намагалися підтримувати веселу атмосферу, адже лише в гарному гуморі можна створити щось цікаве, – каже він.

Про цікаві епізоди зі зйомок та з життя гурту «Романтика» – у інтерв’ю «Прочерку» розповідає солістка Юлія Черняєва.

– Оператори Матвій Цимбал і Павло Ткаченко – свого часу були героями нашої публікації. Цікаво, чи давно Ви з ними співпрацюєте? Що можете сказати про їхню роботу?

– Зі SnowangelVideo ми відзняли вже другу відеороботу і дуже задоволені співпрацею. На сьогоднішній день в нашому місті це команда людей з дуже хорошою матеріально-технічною базою та головне – з величезним бажанням працювати.

Хлопці зі SnowangelVideo мають надзвичайне почуття гумору, тож весь знімальний процес всі реготали, а мені доводилось стримувати сміх на камеру. А от сніг виявився токсичним, від нього через деякий час всі починали кашляти і в повітрі був запах керосину, по консистенції він нагадував піну від прального порошку.

– Наскільки дорого було зняти кліп? Вас підтримав мер Черкас, а чи раніше він надавав подібну підтримку?

– Сергій Олегович одразу відгукнувся на мій запит про допомогу в зйомках. До цього мер допомагав презентувати альбом восени минулого року.

Взагалі в свій час «Романтиці» допомогли багато людей. Це Сергій Одарич, Микола Кудрявцев, Нарек Казарян, Сергій Дідовський – дуже вдячна їм всім.

–  Загалом який кліп було знімати найважче? Із чим найчастіше виникають проблеми?

– Особисто для мене кожні зйомки – це абсолютно новий досвід. Міміка, вміння поводитись перед камерою природно – це все нюанси, яким ще потрібно вчитися і вчитися. Найбільш складним, безумовно, був монтаж відеопереходів, де змінюється локація. Робота над кожним таким переходом займала по 10 годин. Працював над цим режисер Даніїл Вишемірський.

– Як з’являються пісні гурту «Романтика»? Що надихає на створення?

– Я пишу пісні з дитинства. Зараз музика допомагає мені вивільнити внутрішню напругу, почуття та емоції, які іноді просто переповнюють. Хтось плаче, вживає алкоголь чи «заїдає» свої проблеми, а я в емоційно-насичені моменти чую мелодію.

–  Існування гурту в такому місті, як Черкаси, – фінансово виправдане, чи це заняття для душі?

– Зараз це заняття для душі, яке потребує інвестицій і не приносить доходів. За музику потрібно платити для того, щоб вона існувала. Для мене зараз більш важливим є отримати вокальну освіту та не втратити творчу жилку, відчуття музики. Звісно, у будь-якій сфері потрібен ефективний менеджмент, але, якщо музика буде подобатись людям, за неї будуть платити.

– Скільки разів на тиждень потрібно збиратися на репетиції?

– Насправді «Романтика» – це сольний проект, за яким закріпилося слово рок-бенд. Із музикантами репетируємо дуже-дуже рідко, а от вокалом займаюсь майже кожного дня з педагогом Оленою Мальцевою.

–  Який виступ запам’ятався найбільше?

– Найбільше запам’ятався виступ 9 травня минулого року з репертуаром військових пісень. Ми їздили на вантажівці дворами міста, де були святкові столи. Це було душевно, щиро і по-справжньому.

–  Де б найбільше хотілося виступати?

– Найбільше хотілося б виступати на власних сольних концертах. А де – це вже не так важливо, головне – атмосфера, хороший звук та живий контакт з публікою. Зараз я обмежую виступи, так як вокальна постановка вимагає декілька років співати тільки під наглядом педагога. Один виступ на поганому звуці – і все, як хитка конструкція летить.

– Як у Вас з’явилася рожева гітара?

– Рожева гітара Fender Squier – це подарунок мого чоловіка. У нього завжди дуже оригінальні подарунки і я залюбки на ній граю.

– Коли взагалі виникло захоплення музикою і бажання співати?

– Співаю я з дитячого садка. У молодшому шкільному віці неодноразово перемагала на районних вокальних конкурсах. Під час навчання в медичному коледжі була учасницею художньої самодіяльності. В університеті співала в різних рок-гуртах. Але серйозно почала займатись музикою тільки після заміжжя. До цього думала, що це нереально.

– Яку першу пісню заспівали взагалі і зі сцени?

– Як називалась пісня, я не можу згадати, бо ходила тоді ще до дитячого садка, але пам’ятаю, що це був концерт до Дня Перемоги в Будинку культури мого рідного села Дубіївка, де я народилась та закінчила 9 класів.

– Хто був першим слухачем?

– Першим слухачем моїх пісень стала бабуся, яка була конферансьє, а я виконувала роль заслуженої артистки СРСР. Було мені тоді років 4-5, бабусі зараз немає серед живих, але я все пам’ятаю.

– Як батьки ставляться до Вашого захоплення? Чи доводиться чути від рідних, що це – несерйозна професія?

– Батькам завжди спокійніше, коли їхня дитина працює на роботі без особливих ризиків та зі стабільною заробітною платою. Так було і в нашій сім’ї: тато говорив, що музика – це не хліб, а мама – що музиканти зазвичай нещасливі в особистому житті. Тож мені, перш ніж почати займатись музикою професійно, довелось закінчити спочатку медичний коледж, потім університет. Зараз отримую вокальну освіту та глибоко переконана, що людина має займатись тим, до чого лежить душа.

– Самі яку музику любите слухати?

– У підлітковому віці слухала музику рокового напряму. Це були Cranberries, Nightwish, Rainbow, Deep Purple, Roxette. Із вітчизняного року: «Арія», «Король и Шут», «Земфіра», «Океан Ельзи», «Танок на майдані Конго». Але класична вокальна школа кардинально змінює сприйняття музики, тому зараз я віддаю перевагу прослуховуванню академічного співу.

– Ви забобонна людина? Прислухаєтеся до якихось таких порад перед виступами, можливо, маєте якісь свої обереги?

– Я вільна від забобонів і не здійснюю ніяких ритуалів перед важливими подіями чи виступами. Природнича освіта зробила з мене скептика, але, вимушена зізнатись, що відчуваю дискомфорт кожного разу, коли викладаю в інтернет новий відеокліп. Можливо, тому, що різні люди з різними емоціями дивляться, і я це якимось чином відчуваю. Мабуть, я все ж таки не публічна людина і мені некомфортно бути в центрі уваги.

– Що вважаєте найбільшим досягненням у житті і чого б хотілося досягти понад усе?

– Моя дитяча мрія – стати професійною співачкою. Я працюю над цим. Найбільшим досягненням в житті не тільки для себе, а й узагалі для кожної людини я вважаю навчитись любити себе та інших людей. Це той стан, коли ти не можеш заподіяти шкоди жодній живій істоті. Нам всім потрібно вчитися любові, і це буде найбільшим досягненням кожного.

реклама