Вівчарик: Смайлик з аськи

По суті, 1 січня – це лише чергова зміна дати. Для реальних суттєвих змін у житті недостатньо дочекатися новорічної ночі, слід працювати наполегливо увесь рік. Що ж до підсумків, що знакових подій у 2021 році було стільки, що писати про всі не вистачить часу і натхнення.

Та й не до того багатьом. Хтось зараз дуже радіє обмовці першої леді про скумбрію за 8 гривень, а хтось моніторить у цей час ціни на газ і вугілля. Хтось публікує себе красивого чи себе красиву без великих підсумків року, а хтось пише довжелезні тексти не так для когось, як ми всі розуміємо, а насамперед для себе.

Якщо в двох словах, то для світу справді важливим стала зміна президента США, затримання Романа Протасевича в Білорусі, кінець «Епохи Меркель», для України – звільнення Авакова, ще більше скупчення російських військ під кордоном, нормалізація ситуації з вакцинацією, для Черкащини – відкриття ряду об’єктів, здобутки в медицині, призначення нового голови Черкаської облдержадміністрації, наступ на історичну архітектуру в Черкасах. Власне, черкаські підсумки ми подавали на сайті «Прочерк» ось за цим посиланням. ТУТ справді є що згадати.

Водночас, чи так всі ми бачили 30-річчя незалежності нашої країни? Дехто розчарувався в результаті свого вибору на виборах президента у 2019 році, бо не бачить нормального реформаторського процесу, а комусь просто треба, щоб врешті знову унормували рух дизелів за маршрутом Черкаси-Сміла.

Нещодавно я бачив допис одного з френдів, який зауважив, що скучив за смайликом з аськи (ICQ - програма миттєвого обміну повідомленнями, яка була популярна в минулі роки), який б’ється головою об стіну. Дуже шкода, що так і є. Очевидно, з кожними виборами ми знову ходимо по колу і далі пожинаємо плоди імпульсивного вчинку на виборах. Життя показує, що історію творять особистості, і якщо в парламенту, Кабінету Міністрів, міської чи обласної ради, впринципі, немає обличчя, бо це колективні органи, то президент, голова обласної адміністрації чи мер обличчя мають. І, як правило, з них часто питають за те «а як ми живемо?» Так, є багато факторів, адже життя це вкрай складна штука, проте все ж певні особи творять життя навколо нас.

Доводилося чути цьогоріч під час перебування в Естонії, як свого часу провідні політики країни там домовилися, що слід визначити чіткі напрямки розвитку країни, за які не сперечатимуться на високих трибунах. У них не було вибору, бо країна маленька, країна, по-суті, однокласників. Там визначили три напрямки: політична відповідальність, незалежні владні інституції і освітній потенціал. І справа зрушилася з місця.

Зараз ми повинні читати, думати, аналізувати, розвиватися і працювати, а не мудрувати, як дожити до наступного, тоді вже 2023 року.

Що може кожен на своєму місті? Наприклад, ми разом із вами творимо українську журналістику! Ви наші експерти, наші читачі, наша аудиторія, наші фахівці і консультанти! Ми дуже поважаємо свою аудиторію, розділяємо якісну журналістику і рекламу. Ми не лукавимо і не називаємо чорне білим, не брешемо і не маніпулюємо фактами, хоч моє нещодавнє дослідження про ГРОШІ в журналістиці показало, що в галузі зараз нелегко.

Ми вдячні всім читачам! Дякуємо вам за підтримку, за лайки і коментарі, за реакції на новини. І надалі намагатимемось інформувати вас про все, що діється в місті та області. Тобто ми намагаємося бути на своєму місці! Робити свою роботу якісно, адже якісна журналістика - це теж складова успіху країни.

З Новим роком! Любіть своїх близьких, наших захисників та не забувайте нагадувати і тим, і іншим про це. І щодня читайте хороші книжки. Тим більше, ви зараз маєте змогу купити нові книги завдяки тисячі, що отримали за вакцинацію. І сподіваюся, тоді нам не схочеться асоціювати те, що відбувається в країні, з смайликом із аськи, який б’ється головою об стіну.

Назарій Вівчарик, відповідальний редактор інтернет-видання "Прочерк"