Напочатку квітня Олеся переїхала до Черкас з сином та кумою, у якої двоє дітей. Переїхала зі Слов’янська, що в Донецькій області. На початку червня на День захисту дітей Олеся з сином приїхала до ГО «Спілка батьків, молоді з інвалідністю «Перспектива», де мала змогу покатати малого на конях-переселенцях. Захід організував гуманітарний центр.
Під час війни на базі громадської організації «Перспектива» почав діяти центр «Прихисток» для тимчасово переміщених осіб. І наприкінці березня, тікаючи від обстрілів, сюди приїхала пані Олена із Сєвєродонецька. Жінка мала там свій кінний клуб, і, знайшовши однодумців, попросила про допомогу. У Черкасах прихистили не тільки її з батьком, а й 4-х коней.
Олеся зі Слов’янська з кумою і дітьми орендують в Черкасах квартиру на двох. Каже, їм пощастило знайти. На Малій Батьківщині в неї лишилися батьки, а також чоловік, який через роботу в критичній інфраструктурі не зміг виїхати.
– Як там жити не знаю. Окупанти обстрілюють постійно. Світла, води практично немає. Ну, тобто, вода з’являється, коли з’являється електрика. Ще раніше відключили газ в області через військові дії. Вдалося виїхати з комп’ютером. Тож діти по черзі вчаться онлайн. Життя навчило ще до війни, коли був коронавірус, – каже Олеся.
Сама вона працює постійно на телефоні, адже долучається до організації вивезення людей, до надання гуманітарки.
– Я працюю в військовій адміністрації. Тож ми повинні так чи інакше організовувати процес евакуації або допомоги. Постійно на зв’язку. Якщо десь розбомблений чи пошкоджений будинок, то наші комунальні служби виїжджають, гасять пожежу, забивають розбиті вікна плівкою чи дошками. Раніше все-таки було легше, а зараз взагалі важко. Днями бомбу кинули на школу, учора постраждало декілька приватних будинків від вибуху, – зітхає Олеся.
Каже, що у Коробівці на Черкащині має родичів, тому і заїхали аж в нашу область. При цьому, не планували.
– Ми подивилися, що ви всередині України і спробували доїхати аж сюди. Тут відносно безпечно. Спершу розглядали Дніпро, Кривий Ріг, Запоріжжя. Дехто із знайомих там лишався. Але ми всетаки їхали далі, боїмося за дитину, – каже жінка-переселенка.
Зазначає, що з багатьох міст сходу ще можна виїхати. Проте місцями все ж дуже складно, хіба рятувальники чи інші служби можуть вивезти.
– Я зараз більше як координаційний центр. Інші дівчата на гарячій лінії так само. Формуємо списки на гуманітарку. Я не знаю, чи я службовець чи волонтер. Хтось працює з-під Києва, хтось з Дніпра, – зауважує жінка.
Коли повернеться додому, не знає. Та й повертатися, каже, не так легко буде, бо у рідному місті багато руйнувань.
Увага! Через перебиту високовольтну лінію після російських обстрілів у Слов'янську Донецької області немає світла. Про це сьогодні сказав мер міста Вадим Лях у Facebook
«На щастя, цього разу внаслідок "прильоту" приватного сектору обійшлося без жертв і постраждалих. Через перебиту високовольтну лінію в місті немає світла. Припинено подачу води, яку вчора почало налагоджувати підприємство "Вода Донбасу", - пише Вадим Лях.
Мер просить людей евакуюватись.
Назарій Вівчарик
Читайте також інші статті автора:
Родина виїхала з Краматорська після обстрілу вокзалу росією і поселилася у вагончику
Двічі переселенці: колись вони утікали від окупанта з Донбасу, тепер родина втекла з Харкова…
«Думали, що на декілька днів. А лишилися надовго…» Кількість приїжджих людей на Черкащині зростає
Колишній вчитель танців – тепер один з організаторів волонтерського центру
Від традиційних орнаментів до бойової вишиванки: луганчанка в Черкасах зайнялася вишивкою
Війна і коти: як черкаська волонтерка дбає за тварин
