Політично схвильовані Черкаси на початку 2014-го року не були попереду всієї країни, але й останніх не пасли. Штурм Черкаської обласної державної адміністрації, спалення майна обласної влади, втеча головного регіонала Черкащини Сергія Тулуба, створення Народних рад, обрання головного міліціонера, вибори місцевого та Всеукраїнського рівня, колотнеча в черкаській самообороні, втрата на війні черкащан - кращих захисників України, активна підтримка черкаськими волонтерами наших військових, - усе це та багато іншого складають підсумкову картину непростого, але такого важливого для утвердження нашої незалежності року. "Прочерк" вирішив зупинитися на ключових моментах.
Також підсумки ілюструватимемо колоритними коментарями читачів «Прочерку», які подіям давали свою оцінку та мали влучний погляд, що неодноразово ставало в допомозі навіть самим журналістам видання.
Звісно, черкащани насамперед гідно представляли Шевченків край на Київському майдані. Були черкащани і серед постраждалих на майдані (Анатолій Ремез, Сергій Сікорський інші), а що гірше – були загиблі, що увійшли до Небесної Сотні.
У Черкасах активісти також штурмували обласну державну адміністрацію та формували Народні ради, силовики (як потім з’ясувалося, приїжджий «Беркут») – переслідували майданівців та просто хапали усіх, хто опинявся не в той час не в тому місці.
Були й ганебні для Черкас моменти, коли журналісти фіксували відправку на Київ тітушок.
Згодом на Черкащині навчилися давати відсіч тітушкам (встановлюючи блок-пости).
Десь оспівував владу тодішній рупор Партії регіонів, екс-мер Черкас Володимир Олійник, який десять років тому сам закликав черкащан виходити на майдан. (Після перемоги майдану він потрапить у список причетних до злочинів проти людяності). А тодішній заступник регіонала Тулуба закликав черкащан всією громадою підтримати Януковича.
Хто ж бажав виступати не за сценарієм, тому викручували руки, як от депутатці Любов Майбороді у день святкування Дня Соборності.
Були й інші методи, наприклад, побиття машин активістів...
Окрема тема – невдалі штурми Черкаської облдержадміністрації (23 та 27 січня). Найбільшою трагедією після вечора штурму стала травма, яку завдав невідомий негідник Ользі Галушко - екологші і екскурсоводші з Холодного Яру, кинувши їй на голову вазона. Кошти на лікування дівчини збирала навіть діаспора. На щастя, Ольга одужала, а от винного міліція досі шукає...
Штурми породили багато домислів та чуток, що пов’язано з несхваленням великою кількістю поміркованих черкащан дій радикалів.
Хтось називав штурмовиків провокаторами, а хтось підтримував їх.
Дивіться також відео, який вигляд мала обласна рада після штурму:
У своєму прагненні відомстити владі за всі образи і смерті, які були у столиці, черкащани спробували відігратися, розтрощивши майно обласної влади. З переляку влада заварила двері в ОДА металевими прутами.
Барикадується від власного народу і обласна прокуратура.
Після "зачистки" центру міста на Соборній площі залишилися побиті автівки Автомайданівців, які ті змогли забрати лише за декілька днів.
Метою таких дій силовиків, очевидно, було намагання влади залякати людей. Після штурму силовики ловили у центральній частині міста усіх, кого могли вполювати. Деякі люди потрапляли в автозак просто у капцях, бо вийшли на вулицю за хлібом. Одну з таких історій черкащан, хто опинився не в той час не в тому місці можна прочитати ТУТ.
Дехто до тями приходив у лісі. Інші скаржилися на знущання у відділках міліції.
Фото побитих беркутівцями у Черкасах людей навіть показувала на всю країну з трибуни Верховної Ради нардеп Ірина Геращенко.
Тодішнім депутату міськради Максиму Булатецькому та заступнику міського голови Павлу Карасю довелося взагалі переховуватися, хоча прокурор заспокоював, що вони потраплять під амністію. Поодинокі активісти були розпорошені по судах різних міст Черкащини (Золотоноша, Сміла, Черкаси тощо), де вони намагалися захистити тих чи інших затриманих, яким швидко "шили" справи. Інколи суди були справді абсурдними. Система намагалася засудити людей явно непричетних до штурмів ОДА. Правозахисника заявляли, що справи за участь у масових заворушеннях суди писали немов під копірку. У Черкасах у лютому один з лідерів Автомайдану Дмитро Хаджинов був засуджений на два місяці домашнього арешту нібито за участь у штурмі ОДА.
«Не дочекаєтеся… Не буде цього… Я був є і буду. Я робитиму свою справу на відмінно…» – говорив головний регіонал Черкащини Сергій Тулуб, даючи самовпевнені прес-конференції. А в цей час закордонні ЗМІ вже писали про бойкот його апартаментів за кордоном.
Ситуація в країні була на межі. В черкаському СБУ поспіхом спалювали документи (дивіться ТУТ).
Лише кров безневинних людей на майдані призвела до тріщини в монолітній пропрезидентській більшості. Про свій вихід з провладної більшості заявляють Валентин Ничипоренко, Володимир Зубик, Геннадія Бобова, звертає увагу на пролиту людську кров Віктор Тимошенко, тікає з фракції ПР Антон Яценко. (усі вони згодом, крім Тимошенка, знову успішно потраплять до парламенту).
А слухняна Тулубівська більшість в Черкаській обласні раді слала Януковичу схвальні листи щодо кривавого розгону майдану. Хоча і ця більшість дає тріщину. Так, про свій вихід з ПР заявляє єпископ євангельської церкви «Благая вєсть», депутат обласної ради від Партії регіонів Юрій Бієвець, підприємець Володимир Ходак, а за ними й інші.
Наприкінці лютого стається справжня бійня на Черкаській дамбі, де правоохоронці жорстоко розігнали блок-пост. Якраз за декілька годин до цієї події тодішній заступник начальника обласної міліції Володимир Іващенко від імені керівництва запевняв громаду, що "міліція з народом". Особливо сильно дісталося черкаському журналісту Ігорю Єфімову, який був з нашивкою "преса", за що силовики його били ще більше. Нині досі ніхто не поніс за це покарання.
Вже після інциденту він повідомить журналістам, що "беркут" не бив людей, а... відбивався.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новий рік майданівець з Черкащини зустріне у СІЗО
Які зміни принесла перемога Революції Гідності Черкащині? Насамперед з Черкас зник Сергій Тулуб.
Десь дівається і головний міліціонер Черкащини Володимир Ліпандін. І Тулуба, і Ліпандіна згодом оголошують в розшук. У цей час відсторонений від посади міського голови Черкас Сергій Одарич збриває бороду: Зняли Тулуба і, відповідно, довелося, поголити бороду, – пояснив Сергій Олегович в ефірі програми «Відкритий діалог» телеканалу «ВІККА» 24 лютого.
У обласній раді та на місцях саморозпускаються фракції Партії регіонів, створюються Народні ради, по районах розпочинається "ленінопад".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тулуб вивіз значні кошти і цінності з Черкащини, – депутат
У березні головою Черкаської облдержадміністрації стає Юрій Ткаченко. Він є відомим бізнесменом у Черкасах, до приходу Партії регіонів до влади очолював на Черкащині обласну Податкову адміністрацію. Був депутатом обласної ради від партії "Наша Україна".
Призначенню Ткаченка передувала низка переговорів у Києві. Ходили чутки, що посаду першої людини в області має зайняти "батьківщинівець" Анатолій Бондаренко, нардеп Валентин Ничипоренко, нардеп Анатолій Гриценко. Проте то одна, то інша кандидатура не усіх влаштовувала. Як слушно зауважував учасник переговорів, нардеп Леонід Даценко, навіть кандидатура Христа на посаді голови ОДА не усіх би влаштувала.
Щоб якось розтлумачити ситуацію щодо свого призначення, Юрій Ткаченко (якого з Києва так ніхто і не приїхав представити) першим ділом зустрівся з громадськістю на Соборній площі.
Детальніше дивіться ВІДЕО.
Окремо варто виокремити таку тему як початок активної діяльності в Черкасах самооборони. Ця організація після перемоги майдану займає приміщення, де колись розміщувався черкаський осередок Партії регіонів. Декілька місяців ця організація активно працює, показуючи свої амбіції і через присутність своїх активістів на сесіях місцевих рад, і присутність на громадських зібраннях, контролі дій міліції, пошуку фальшивої горілки тощо. Та згодом у організації стається розкол. І що найгірше - сварки і взаємні суперечки вихлюпуються на поверхню: амбітні керівники не можуть вирішити між собою, хто з них головніший і справжніший.
Ряд осіб, у тому числі і Олег Скалько, відсторонили від керування в організації Геннадія Шевченка, і він з іншими однодумцями створив організація Народна самооборона Черкас. Скалько з Чигарьовим та Сташуком залишилися керувати черкаською самообороною майдану. Лише свою організацію вони вважають легітимною.
У підсумку Олег Скалько залишається керувати перейменованою організацією, а Геннадій Шевченко їде захищати кордони України на Схід.
Політичною подією року також стало переобрання Сергія Одарича на посаду міського голови Черкас. Нагадаємо, що минулого року тодішня міська рада проголосувала за зняття Сергія Одарича з посади міського голови. Протягом року його обов’язки виконував Віктор Білоусов (Комуністична партія України).
До виборів Сергій Одарич, як досвідчений піарщик, став готуватися ще задовго. Вважаючи себе незаконно звільненим, він ще до місцевих виборів взяв на себе роль такого собі лідера громади. Зокрема, через телеканал "ВІККА" він, як лідер Партії вільних демократів звертався до черкащан з проханням прийняти кримчан у разі загострення ситуації на Півдні. Його команда створювала інформаційний шум, постійно інформуючи про хід судових справ (Одаричу інкримінували незаконне звільнення працівників, перевищення службових повноважень і невиконання рішення суду. Суд визнав його невинним). Та й взагалі Сергій Олегович не приховував, що завжди готовий до виборів.
Після мерських виборів Одарич став формувати більшість. Найбільш складним у плані домовленостей стало питання щодо обрання секретаря міськради. Вперто прямував до цієї посади депутата Олександр Радуцький. Його прізвище не раз ставилося на голосування. З четвертої спроби він таки отримав омріяну посаду. І... міський голова пошкодував, що подав кандидатуру Радуцького на посаду секретаря, мовляв, не відбулося довгоочікуваної консолідації депутатського корпусу.
Це довгоочікуване голосування:
"Якщо треба, наш народ стане на захист України!" - говорив у березні військовий комісар Черкас Євген Корж. Черкащани справді стали на захист незалежності, а черкаські волонтери почали їм активно допомагати. Горе, як ніщо інше об’єднало людей. У війні на Сході Черкащина втратила вже не одного воїна. Зокрема, від нас пішов і прикордонник з Оршанця, генерал-майор Ігор Момот.
Волонтерська допомога бійцям АТО - це нині одне з основних завдань багатьох організацій, підприємств та простих громадян Черкащини. До речі, в Черкасах активно діє Центр гостинності для переселенців. Сам же голова ОДА Юрій Ткаченко долучається до відбудови на Сході об’єктів соціальної сфери.
Багатьох черкаських волонтерів було нагороджено на нещодавній сесії Черкаської міськради.
Очевидно, що деякі моменти цього року багато черкащан не забудуть ніколи. Прикро, що зміни відбулися аж так боляче, однак, можливо, це пов’язано з тим, що надто багато несправжності, симуляції було в нашому житті останні роки незалежності.
Як писав ще у 2004 році український письменник Леонід Кононович (народився неподалік Черкащини, де, як він сам висловлювався, «ще живі спогади про гайдамаччину та гайдамацькі скарби»), ми симулюємо демократію, симулюємо права людини і національне відродження, симулюємо економічне зростання і пенсійне забезпечення, симулюємо літературу, котра дедалі більше нікого не захищала і нікого не зачіпала, симулюємо політичну боротьбу, коли імітується структурування на лівицю і правицю, а насправді державою заправляє одна політична сила…
Після масового розчарування результатами помаранчевої революції ми лише більше застряли в пострадянськості – транзитному періоді між радянськістю і європейськістю. Це було вигідно пануючій верхівці, яка спокійно накопичувала капітал. Адже в пострадянській реальності система покарання неефективна і вкрай корумпована.
Цей рік нас змінив. Українці продемонстрували волю до боротьби і чітко визначили вектор розвитку країни. Так, до найвищого виборчого органу законодавчої влади – парламенту – потрапило багато тих самих… Але прийшли туди й нові люди, з новими ідеями і здоровою системою цінностей. Є сподівання, що вони не перейматимуть моделей поведінки старих політиків, а таки працюватимуть для людей, завдячуючи яким і потрапили до парламенту. Слід сподіватися, що прискіпливішими до політиків стануть і самі громадяни, які завдяки майдану зрозуміли, що майбутнє цієї країни насправді залежить від кожного з нас.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вівчарик: Сила в єдності
реклама
Коментарі
б) ми - одновірці;
в) Триста п"ятдесят років російський та український народи були ІМПЕРІЄУТВОРЮЮЧ ИМИ НАЦІЯМИ , жили, боролися і страждали разом, поділяли і усі перемоги і усі трагедії...
Але той "міф" не поховали ані грабіжницький нальот на Русь Сагайдачного зі
спаленням ПРАВОСЛАВНИХ МОНАСТИРЕЙ, ані побиття російської
кінноти татарами разом з козаками під Конотопом, ані зради усіх гетьманів -
від Виговського до Мазепи, ані розповсюдження злостивих ПОЛЬСКИХ
"історичних" вигадок про "угро-фінів", "туранців", ані дивизія СС "Галичина",
ані численні вбивства бандерівцями вчительок, врачей, агрономів -
"клятих оккупантів", ані патологічна русофобська істерія Галичини.
Хоч ти і називаєш себе "адекватним", випити аспірину не завадить - попустить і через день будеш здоровим.
Той, хто сам себе називає "адекватним", до адеквату ніякого відношення не має.
Самі посадили квочок самим й виганяти тільки на виборах а не так як вони повергнувши країну в хаос і злидарі. А потім звісно під суд і в Юліні апартементи.
Щоб сало рохкало у дворі,
Щоб в гаражі стояв Феррарі,
В сараї — Лексус ще у парі,
У хаті — з мармуру камін,
Та і басейн, хоча б один.
Щоб гідромасажер з джакузі,
Щоб «Хенесі» бовталось в пузі.
І щастя вам не лізло боком
Коротше, всіх Вас з Новим Роком!
здоров'я і головне вижити в цих непростих для Вас умовах.Особливо
хочу привітати Марту,Марію, Тасю, Українку, Черкащанку та других особин
жiночого статуту на "Прочерк" і вродливу Оксану Мацюцку.
Хай живе УКРАЇНА.
(Ваш завжди Luis Alvares Prado)
Стрічка RSS коментарів цього запису